30 років тому Зоя привела додому до батьків свого нареченого Михайла для знайомства. Вони вирішили одружитися, тож для Зої знайомство з рідними було дуже важливим. Мишко дуже хвилювався, батько після цієї зустрічі сказав Зої: — Людина вона хороша, але ви не підходите один одному, не зможете бути разом, тобі стане нудно.
У результаті Мишко пішов із вузу, не дивлячись на всі старання Зої. Але жінка не с умувала, раз чоловік вирішив, що йому і без вищої освіти нормально, значить так воно і є. Минали роки, Зоя росла своїми кар’єрними сходами, а Мишко так і залишався трактористом.
Зоя почала утримувати свого чоловіка, тому вона більше завжди вкладалася у сім’ю. Далі помітила, що Мишко не вирішує сімейні проблеми. Якщо якась дрібниця відбувається, то він кр ичить, що він у хаті господар і сам приймає рішення.
Але якщо щось серйозне, наприклад, зроби ти ремонт чи засклити балкон, то всім цим займалася Зоя, бо має більше гр ошей. Зої не подобалося те, що Мишко навіть один дешевий тюльпан на 8 березня не може подарувати дружині. Він казав, що вже подарував їй два важливі подарунки-дочки, це вистачить. І Зоя справді змирилася з цим. Виправдовувала Мишка, що він просто не романтичний.
Так минуло 30 років. Доньки вже виросли, переїхали. Батьків не ста ло, і тут Зоя зрозуміла, що зробила велику помилку, обравши Мишка своїм чоловіком. Батько мав рацію, у них немає спільних тем, немає підтримки і навіть ко хання. Але життя вже прожите, нічого не повернути.