У моєї свекрухи два сини: молодший, коханий і плеканий; і старший, який усім усе винен. До них додаються дві невістки: дружина молодшого, що дивиться в рот свекрусі; і я, дружина старшого, яка одразу позначила межі стосунків. Чоловік мене підтримав: — Мені не треба, щоб ти ходила перед матір’ю «на задніх лапках». Сам не в захваті від її ставлення до мене. Той факт, що є улюблений син і дорога невістка, ну ще й ми є, ми прийняли спокійно і стали жити собі спокійно. Без всевидячого ока і довгого носа свекрухи. Ми з чоловіком мріяли купити будинок. Копили, копили, накопичили і, три роки тому придбали будинок у селі. Зі зручностями на вулиці, який
потребує хорошого ремонту, зате додається не мала ділянка, поруч розвинена інфраструктура та комунікації. І до міста недалеко, машина є, тож добираємось до роботи без проблем. Свекруха, у супроводі своїх улюбленців, прискакали оглянути покупку. Гидливість не сходила з їхніх обличь — ну прямо дами з вищого світу в курнику. Виразивши своє «фі», забралися геть. Після не пропускали нагоди висловити свою зневагу до нашої нерухомості. Але ми не звертали уваги, а взяли кредит і повільно, але правильно перебудовували будинок: прибудували до будинку ванну і туалет, провели воду, поставили систему опалення, поміняли вікна, обклали цеглою…Коротше, зробили
комфортабельний будинок. Тиждень тому ми відзначали день народження чоловіка. Природно, його рідню теж було запрошено. Мені принесло справжнє задоволення бачити їх витріщені очі і відвислі щелепи. Все свято просиділи, як запиленим мішком вдарені. А позавчора до нас, без запрошення, заявилася свекруха, і з виглядом людини, яка робить ласку, запропонувала обміняти наш будинок на квартиру її улюбленців. Мовляв, і нам зручніше до роботи діставатися, і онукам її свіже повітря корисніше. Чоловік сунув їй під ніс дулю: — Це наша відповідь тобі та твоїм улюбленцям. Свекруха вискочила з хати, як ошпарена. Сподіваюся, ми її більше не побачимо.