Мені 27 років, і нещодавно я стала мамою прекрасної донечки. Мій чоловік ледве стримав сльози, коли вперше взяв малу на руки, поки мене зашивали в палаті. У пологовому будинку я провела три дні, а потім ми поїхали додому.
Ім’я для дочки ми вибирали дуже ретельно. Перебрали безліч варіантів — від Матрони та Стефанії до Елоїзи та Кароліни, але так нічого й не подобалося. Лише за місяць до пологів знайшли ідеальне ім’я. Ми вирішили зберегти інтригу і не називали його нікому до народження дочки.
Минулого тижня запросили рідних на зустріч. Приїхали мої батьки, брат з дружиною, свекри, двоюрідні сестри Олексія, його бабуся та тітка. Ми накрили гарний стіл, але всіх цікавило ім’я нашої дівчинки.
— Дейнеріс. На честь головної героїні серіалу Гра Престолів.
— Як, як?
Усі були шоковані від нашого вибору.
— Може, ви мали на увазі Дарину? Дарусю?
— Ні, бабусю, саме Дей-не-ріс, — твердо промовив Олексій.
Ми вирішили так назвати доньку, бо обоє обожнюємо цей серіал. Коли я була вагітна, ми переглядали його та відчули, що це ім’я звучить велично та красиво. До того ж ми обидва світловолосі, і у доньки буде таке ж волосся, як у героїні.
Свекри почали наполягати, щоб ми вибрали інше ім’я, адже вони хотіли, щоб онучку назвали Євгенією на честь дідуся Олексія. Мої батьки вважали, що Оля звучить набагато краще. Бабуся запропонувала назвати маля Юстиною, а двоюрідна сестра Вероніка мріяла, щоб дочка стала її тезкою.
Замість того, щоб радіти народженню доньки, розгорілася суперечка:
— Та з таким ім’ям її ніхто хрестити не стане! Навіть до церкви не візьмуть!
— Уявляєш, як її дражнитимуть у школі?
— Хіба мало гарних імен? Це смішно!
— Це кличка для кішки, а не для дитини.
Терпіння мого чоловіка закінчилося:
— Якщо ви не згодні, то краще йдіть додому. Моя дружина виношувала цю дівчинку дев’ять місяців, терпіла перейми та пологи. Вона має повне право надати дочці будь-яке ім’я!
З того часу свекри до нас не заходять і не дзвонять. Бабуся образилася на Олексія і погрожувала, що перепише квартиру на іншого онука. Мої батьки теж намагаються переконати нас, що Дейнеріс — невдалий вибір, і вмовляють:
— Дарина звучить краще, нормальне ім’я. Не називайте, будь ласка, так.
Тепер я багато разів пошкодувала, що вибрала таке ім’я. Єдиний, хто мене підтримує, це чоловік. Він запевняє, що ім’я гарне, унікальне та незвичайне. Коли дочка була в животі, ми вже називали її Дейнеріс, і вона ніби відгукувалася.
Мені дуже прикро, що через ім’я нашої доньки всі посварилися. Якщо їм так хочеться когось назвати Дариною, Євгенією чи Юстиною, нехай самі народжують та виховують. Я ж мама, а не вони.
Як ви вважаєте, це відповідне ім’я для дитини? На чиєму ви боці?