Ірина часто відвідує свою бабусю. Тільки в неї з’являється вільна година – вона тут як тут у неї. Якщо не може відвідати бабусю, то неодмінно зателефонує. Свою бабусю дівчина дуже любить. А сьогодні надумала зробити їй подарунок – приїде провідати бабу без попередження. Нехай Антоніна Миколаївна потішиться. Тільки Ірина підходила до будинку баби, як помітила, що вона сидить на лавці зі своєю сусідкою. Це її найкраща подруга, Соломія Андріївна. Вони дружать ще з молодих років. Ірина хотіла, щоб сюрприз вдався, тож вирішила підійти непомітно. Тим часом бабусі розмовляли про своє. Спершу дівчина особливо не прислухалася до їхньої розмови, а потім зацікавилася. Антоніна Миколаївна каже:
– І що надумала далі робити? – Справді, не знаю. Він зовсім не звертає на мене уваги. Стільки я не намагалася першою заговорити з ним, а поряд весь час та жінка. Знаю, вони не живуть удвох, але ж спілкуються. – Хочеш, навчу тебе робити так, щоб він звертав на тебе увагу? – А це як? – Соломіє, подзвони йому сьогодні і попроси про доnомогу. Запроси до себе. А далі ти сама все знаєш, гадаю. – А якщо він не погодиться? – Ти тоді вдай, що нічого не чути, і скажи, що чекатимеш на нього о 17:00.
Сама кидай трубку. І чекай. – А якщо він не прийде? – Не прийде він, я прийду. У мене є вино, дегустуватимемо… На цьому бабусі перервали свою розмову, адже таки помітили позаду Ірину. Дівчина залилася сміхом і не могла заспокоїтись. – Ось ви, “дівчата”, і хитрі. Це ж треба, які пристрасті. Бабуся, а мені даси кілька порад, як поводитися з хлопцями? – Ще б! Ти тільки скажи, усьому тебе навчу! Додому йшли ще довго сміючись. Дай, Боже, нашим бабусям гарного настрою та міцного здо ров’я.