Кілька років тому ми чекали на нашу першу дитину. Вже на третьому місяці ваrітності ми вирішили дізнатися стать малюка. Я дуже чекала на хлопчика. Завжди хотіла, щоб мій первісток був хлопчиком. Ось і вчасно УЗД, попросили лікаря подивитись і сказати нам стать дитини. Але не вийшло. Дитина ніяк не хотіла розкривати своїх секретів. Напевно, через те, що я дуже хотіла сина і говорила про це, всі наші родичі запевняли мене, що буде хлопчик. Свекруха одного разу сказала, що живіт у мене такий самий, як у неї в період ваrітності моїм чоловіком. Бабуся говорила, що якщо мене так тягне до кислого, то точно буде син. Загалом так
зрозуміла, що йому подобається це ім’я, — розповідала вона, — моя порада вам, робіть теж так. У дитини з вами зараз найсильніший зв’язок, він обов’язково зреагує. Я так і вчинила. Прийшла додому, лягла на ліжко і почала говорити чоловічі імена. Він взагалі не реагував. По приколу почала говорити і жіночі, і на одному «він» став штовхатися кулачками. Але УЗД на другому обстеженні показало хлопчика, тому я не дуже задумалася з цього приводу. Цю історію я згадала тоді, коли наро дилася дівчинка. Незважаючи на те, що казали нам родичі та показувало УЗД, я вітала на світ прекрасну принцесу із заздалегідь вибраним для неї ім’ям.