У 26 років, лише через півроку після одруження, я зіткнулася з дилемою, з якою, без сумніву, стикаються багато молодих пар – як поводитися з новими родичами? Батьки мого чоловіка, які живуть за містом, – чудові люди. До весілля ми жили з ними час від часу, і я завжди зверталася до них шанобливо. Але під час нашого весілля моя свекруха, запрошуючи до ближчих відносин, попросила називати її “мамою”.
Я тоді посміхнулася, але зрозуміла, що не зможу називати мамою нікого, крім своєї рідної мами. Моя мама займає особливе місце у моєму серці… Минуло кілька місяців, і ми з чоловіком тимчасово переїхали до батьків через ремонт у нашій квартирі. Якось за вечерею свекруха назвала мене “дочкою” і почала розпитувати про онуків. У відповідь я, як завжди, назвала її на ім’я та по батькові. Вона образилася, заявивши, що вважає мене своєю дочкою.
Ситуація загострилася, коли вона відмовилася прийняти доставку піци для мене, заявивши, що в її будинку мешкають лише “її діти”. Я була здивована і поділилася цією історією з чоловіком , але він був так само розгублений, як і я. Тепер ми плануємо відвідати її день народження. Я не проти витратитися на подарунок, але не знаю, як упоратися з існуючою напругою. Можу піти на конфлікт, але можу й мовчки прийняти ситуацію. Але точно можу сказати, що в моєму житті є лише одна людина, яку я можу назвати “мамою”.