Я ніколи не любила свого чоловіка і відчувала до нього лише байдужість. Ми були одружені вже 12 років, але у глибині душі я завжди любила іншого – Тимура. Він був моїм хлопцем з 15 років.
Незважаючи на наше глибоке кохання, мій батько не схвалював Тимура, і в результаті познайомив мене з Денисом – високим, гарним чоловіком зі стабільним життям. Я вийшла за Дениса через рік після знайомства, вважаючи, що на той час це було правильне рішення.
Спочатку в цьому шлюбі була якась романтика, але вона швидко згасла. Денис любив мене і все прощав, але жити без кохання було нестерпно. Денис, тепер ще багатший і впливовіший, забезпечував мене всім необхідним, але я відчувала порожнечу.
7 років тому я поновила стосунки з Тимуром, коли ми випадково зустрілися. Незважаючи на те, що я хотіла піти від чоловіка, я усвідомлювала, що мені нема куди йти. Але я вигадала план: я запропонувала Тимуру працювати нашим водієм, а потім винайняла для нього квартиру, де ми могли спокійно зустрічатися.
5 років тому у мене від Тимура народилася дочка Соня. Хоча Денис підозрював правду, але вважав за краще мовчати.
Я продовжую жити з Денисом, який піклується про Соню як рідну дочку, тоді як моє серце повністю належить Тимуру.
Іноді я думаю про те, щоб зізнатися у всьому Денису. Але на даний момент я не бачу причин порушувати стабільність нашого життя.